Шкипер
матрос
- Регистрация
- 07.12.2012
- Сообщения
- 24
- Карма
- 0
- Имя
- Шкипер
- Лодка
- МКМ, П2
- Мотор
- ЯМА 30 2т,Сузик 152т
27-12-2007 20:03
Олігархи хочуть покласти собі в кишеню Видубицьке озеро
Старовинне київське озеро стало яблуком розбрату між власниками моторних човнів та хазяями фешенебельних яхт. З 2001 року і вода, і земля навколо озера роздаються в довгострокову оренду різним приватним структурам. Влада мотивує такий наступ “капіталізму” турботою про киян. Досить незграбно звучить і екологічна мотивація влади “зайнятися” Видубицьким.
Чимало киян уже понад тридцять років орендують тут місця для своїх човників і не уявляють свого життя без активного відпочинку на воді. Розташований на Видубицькому озері КП “Ремонтно-відстійний пункт № 1” — це не просто місце стоянки належних киянам приватних суденець. Більшість користувачів моторних човнів — люди небагаті, здебільшого пенсіонери. Відпочивати на модних закордонних курортах їм не по кишені. А тут, у межах міста — своя тиха гавань, завів човна — і почуваєш себе капітаном. Для деяких такий відпочинок — це просто ліки, і не лише в переносному сенсі. Є літні люди, які вже не перший рік відчалюють від стоянки на веслах — не вистачає грошей на пальне, а ця “водяна дисципліна” — чи не єдиний стимул життя для пенсіонерів. Однак прагматики зіпсували романтичне життя орендаторів стоянки.
У жовтні 2001 року в результаті оборудки Фонду держмайна Харківського району м. Києва КП “РВП-1” було приватизовано і цілісний майновий комплекс “РВП-1” перейшов у власність ТОВ “Ласпі”. І хоча в листопаді 2003-го прокуратура Києва на доручення Генпрокуратури України направила позовну заяву в Господарський суд столиці про визнання недійсним цього договору про купівлю-продаж, а в жовтні 2005-го було порушено кримінальну справу за фактом незаконної приватизації “РВП-1”, однак за оборудки з державним майном ніхто не поніс покарання і ТОВ “Ласпі” в тандемі зі столичною владою виступає в ролі феодала цієї території. Так, 2003 року право на 25-літню оренду території стоянки, включаючи акваторію Видубицького озера, отримує від “Ласпі” якесь ТОВ “Арго-Сервіс”. Водночас ТОВ “Ласпі” починає виживати законних орендарів, які тримають на “РВП-1” свої плавзасоби з 1973 року: сьогодні від 3000 залишилося близько 300 чоловік. Діяли банально: накрутили ціни з 10 до 450 гривень за місяць. Для порівняння: на інших таких же стоянках за подібні послуги стягують усього лише 60—70 грн. На претензії орендарів відповідь коротка: не подобається — забирайтеся геть. Здавалося б, повна сваволя? Проте Держінспекція з контролю за цінами констатує, що ціни на цей вид послуг не підлягають державному регулюванню і формуються у вільному режимі відповідно до попиту та пропозиції. Словом, “капіталізм” демонструє свій оскал. Простій людині сперечатися з системою — життя не вистачить.
Проте й окрім вразливих для гаманця послуг на “РВП-1” в орендарів є вагоміші причини для занепокоєння та пошуків справедливості в судах. З деяких пір у них з’явилися дуже серйозні суперники, яким сприяє міська влада. У 2004 році інвестором для забудови прибережної смуги озера під зону відпочинку затверджується промислово-фінансовий консорціум “Придніпров’я”. В 2007 році з’являється ще один інвестор-забудовник: ТОВ “Дніпроекологія”. Його власник, відомий олігарх Віктор Пінчук, планує отримати право власності на частину акваторії Видубицького озера й прилеглу до нього територію та створити на озері елітний яхт-клуб. Таким чином відбувається незаконне розпаювання землі, яка належить “РВП-1” з 1973 року, і цього права власності досі ніхто не відміняв.
На такі маніпуляції з землею київська влада закриває очі. Мало того, мотивація для виділення землі “птахам високого польоту” приховується за високим пафосом турботи про Київ і киян: мовляв, вода в озері дуже забруднена. Дійсно, такі перевантажені автомобілями магістралі, як міст Патона, залізничне та Наддніпрянське шосе, озону не додають — тож у повітрі та ґрунті вміст кобальту, свинцю, кадмію перевищує норму у 5 разів, а у воді — підвищений склад нафтопродуктів, продуктів важких металів, радіонуклідів, аміаку... Влада просторікує, нібито багатенькі інвестори приведуть Видубицьке озеро в порядок і воно стане місцем відпочинку киян. Але яких саме киян? Навряд чи на цьому святі життя нуворишів знайдеться місце скромним власникам моторок, так само як і іншим так званим простим киянам. Адже проектувальники пропонують тут збудувати офісно-готельний і торговельно-розважальний центри, купу ресторанів та кав’ярень, яхт-клуби й віп-готелі... Вибачте, але досі наші “віпи” були помічені лише в забрудненні екології та в нищенні природи. Якщо ж наші скоробагатьки вже доросли до вершин екологічної свідомості, то чому б їм не зробити хоч щось не для себе коханих, а, приміром, почистити це стародавнє озеро для всіх киян?
Пересуди, суди та публікації в пресі точаться навколо Видубицького вже давно, однак усі сумніви вирішила сесія Київради від 13 грудня цього року, на якій розглядався проект рішення, у якому йдеться про “вилучення території навколо Видубицького озера із зони зелених насаджень загального користування та переведення її за функціональним призначенням до території житлової та громадської забудови”. То ж на місці Видубицького озера та прилеглої до нього стоянки моторних човнів планується “будівництво офісно-готельного комплексу з торговельно-розважальним центром, яхт-клубом, спортивно-оздоровчими спорудами та підземними автостоянками”. І усе це нав’язують киянам депутати Київради, зокрема О. Пабат (керівник громадської організації “ГАК”) та інші, і їм навіть не спало на думку провести громадські слухання, аби порадитись з киянами.
Київська влада, яку обирають максимум на чотири роки, а з огляду на останні події цей термін може бути переглянутий, зазирає у даному випадку “на період до 2020 року”. Якщо цих гігантських кроків не вдасться вкоротити, то майбутнє нашої природи доведеться описувати лише чорно-сірими фарбами, приблизно ось так: “І пройшло ще сто років, і посеред кам’яних джунглів, де розмножуються плем’я віпів, єдине, що вижило посеред розважальних комплексів, фіто-центрів, барів та казино, наші внуки крадькома встановлять меморіальну дошку: “Тут колись ріс очерет, гніздились птахи, почувалися щасливими люди. На цьому місці знаходилось Видубицьке озеро. Його вбили чиновники та олігархи міста Києва”. Табличку негайно приберуть жандарми, які сторожитимуть віпів. Однак їхня тривога буде даремною: діти віпів уже не знатимуть, що таке очерет, птахи та озеро”.
Анжеліка КОМАРОВА
http://www.svoboda.com.ua/index.php?Lev=archive&Id=3763
Created by Pictograph
Олігархи хочуть покласти собі в кишеню Видубицьке озеро
Старовинне київське озеро стало яблуком розбрату між власниками моторних човнів та хазяями фешенебельних яхт. З 2001 року і вода, і земля навколо озера роздаються в довгострокову оренду різним приватним структурам. Влада мотивує такий наступ “капіталізму” турботою про киян. Досить незграбно звучить і екологічна мотивація влади “зайнятися” Видубицьким.
Чимало киян уже понад тридцять років орендують тут місця для своїх човників і не уявляють свого життя без активного відпочинку на воді. Розташований на Видубицькому озері КП “Ремонтно-відстійний пункт № 1” — це не просто місце стоянки належних киянам приватних суденець. Більшість користувачів моторних човнів — люди небагаті, здебільшого пенсіонери. Відпочивати на модних закордонних курортах їм не по кишені. А тут, у межах міста — своя тиха гавань, завів човна — і почуваєш себе капітаном. Для деяких такий відпочинок — це просто ліки, і не лише в переносному сенсі. Є літні люди, які вже не перший рік відчалюють від стоянки на веслах — не вистачає грошей на пальне, а ця “водяна дисципліна” — чи не єдиний стимул життя для пенсіонерів. Однак прагматики зіпсували романтичне життя орендаторів стоянки.
У жовтні 2001 року в результаті оборудки Фонду держмайна Харківського району м. Києва КП “РВП-1” було приватизовано і цілісний майновий комплекс “РВП-1” перейшов у власність ТОВ “Ласпі”. І хоча в листопаді 2003-го прокуратура Києва на доручення Генпрокуратури України направила позовну заяву в Господарський суд столиці про визнання недійсним цього договору про купівлю-продаж, а в жовтні 2005-го було порушено кримінальну справу за фактом незаконної приватизації “РВП-1”, однак за оборудки з державним майном ніхто не поніс покарання і ТОВ “Ласпі” в тандемі зі столичною владою виступає в ролі феодала цієї території. Так, 2003 року право на 25-літню оренду території стоянки, включаючи акваторію Видубицького озера, отримує від “Ласпі” якесь ТОВ “Арго-Сервіс”. Водночас ТОВ “Ласпі” починає виживати законних орендарів, які тримають на “РВП-1” свої плавзасоби з 1973 року: сьогодні від 3000 залишилося близько 300 чоловік. Діяли банально: накрутили ціни з 10 до 450 гривень за місяць. Для порівняння: на інших таких же стоянках за подібні послуги стягують усього лише 60—70 грн. На претензії орендарів відповідь коротка: не подобається — забирайтеся геть. Здавалося б, повна сваволя? Проте Держінспекція з контролю за цінами констатує, що ціни на цей вид послуг не підлягають державному регулюванню і формуються у вільному режимі відповідно до попиту та пропозиції. Словом, “капіталізм” демонструє свій оскал. Простій людині сперечатися з системою — життя не вистачить.
Проте й окрім вразливих для гаманця послуг на “РВП-1” в орендарів є вагоміші причини для занепокоєння та пошуків справедливості в судах. З деяких пір у них з’явилися дуже серйозні суперники, яким сприяє міська влада. У 2004 році інвестором для забудови прибережної смуги озера під зону відпочинку затверджується промислово-фінансовий консорціум “Придніпров’я”. В 2007 році з’являється ще один інвестор-забудовник: ТОВ “Дніпроекологія”. Його власник, відомий олігарх Віктор Пінчук, планує отримати право власності на частину акваторії Видубицького озера й прилеглу до нього територію та створити на озері елітний яхт-клуб. Таким чином відбувається незаконне розпаювання землі, яка належить “РВП-1” з 1973 року, і цього права власності досі ніхто не відміняв.
На такі маніпуляції з землею київська влада закриває очі. Мало того, мотивація для виділення землі “птахам високого польоту” приховується за високим пафосом турботи про Київ і киян: мовляв, вода в озері дуже забруднена. Дійсно, такі перевантажені автомобілями магістралі, як міст Патона, залізничне та Наддніпрянське шосе, озону не додають — тож у повітрі та ґрунті вміст кобальту, свинцю, кадмію перевищує норму у 5 разів, а у воді — підвищений склад нафтопродуктів, продуктів важких металів, радіонуклідів, аміаку... Влада просторікує, нібито багатенькі інвестори приведуть Видубицьке озеро в порядок і воно стане місцем відпочинку киян. Але яких саме киян? Навряд чи на цьому святі життя нуворишів знайдеться місце скромним власникам моторок, так само як і іншим так званим простим киянам. Адже проектувальники пропонують тут збудувати офісно-готельний і торговельно-розважальний центри, купу ресторанів та кав’ярень, яхт-клуби й віп-готелі... Вибачте, але досі наші “віпи” були помічені лише в забрудненні екології та в нищенні природи. Якщо ж наші скоробагатьки вже доросли до вершин екологічної свідомості, то чому б їм не зробити хоч щось не для себе коханих, а, приміром, почистити це стародавнє озеро для всіх киян?
Пересуди, суди та публікації в пресі точаться навколо Видубицького вже давно, однак усі сумніви вирішила сесія Київради від 13 грудня цього року, на якій розглядався проект рішення, у якому йдеться про “вилучення території навколо Видубицького озера із зони зелених насаджень загального користування та переведення її за функціональним призначенням до території житлової та громадської забудови”. То ж на місці Видубицького озера та прилеглої до нього стоянки моторних човнів планується “будівництво офісно-готельного комплексу з торговельно-розважальним центром, яхт-клубом, спортивно-оздоровчими спорудами та підземними автостоянками”. І усе це нав’язують киянам депутати Київради, зокрема О. Пабат (керівник громадської організації “ГАК”) та інші, і їм навіть не спало на думку провести громадські слухання, аби порадитись з киянами.
Київська влада, яку обирають максимум на чотири роки, а з огляду на останні події цей термін може бути переглянутий, зазирає у даному випадку “на період до 2020 року”. Якщо цих гігантських кроків не вдасться вкоротити, то майбутнє нашої природи доведеться описувати лише чорно-сірими фарбами, приблизно ось так: “І пройшло ще сто років, і посеред кам’яних джунглів, де розмножуються плем’я віпів, єдине, що вижило посеред розважальних комплексів, фіто-центрів, барів та казино, наші внуки крадькома встановлять меморіальну дошку: “Тут колись ріс очерет, гніздились птахи, почувалися щасливими люди. На цьому місці знаходилось Видубицьке озеро. Його вбили чиновники та олігархи міста Києва”. Табличку негайно приберуть жандарми, які сторожитимуть віпів. Однак їхня тривога буде даремною: діти віпів уже не знатимуть, що таке очерет, птахи та озеро”.
Анжеліка КОМАРОВА
http://www.svoboda.com.ua/index.php?Lev=archive&Id=3763
Created by Pictograph